Досвід, знання, працелюбність

Досвід, знання, працелюбність

Цими трьома словами можна охарактеризувати працівниць, про яких ми сьогодні вам розкажемо. Вони працюють на ТзОВ «Електроконтакт» майже із перших днів заснування та разом із підприємством пройшли його шлях розвитку. Сьогодні вони є тими «старожилами», на яких можна рівнятися кожному новому працівнику, і залюбки діляться своїм досвідом з новачками. Знайомтеся – монтери кабельного виробництва Перемишлянського виробничого підрозділу.

Марія ДАРМОРОЗ, стаж на ЕКУ 9 років

Пані Марія згадує, як майже 10 років тому пішла на роботу на нове і ще маловідоме для мешканців Перемишлянщини підприємство – ТзОВ «Електроконтакт». Завод став знахідкою, адже роботи не було ніде.

«Спочатку було страшно, хвилювалася, чи в мене все вийде. Але вчитися було легко, і я швидко звикла», – розповідає Марія ДАРМОРОЗ. А ще хвалиться, що як одна з перших працівниць мала змогу навчатися особисто в генерального директора ЕКУ Андрія Васильовича Гаврильчика.

Увесь час пані Марія працює на посаді монтера кабельного виробництва на різних виробничих кроках: спочатку була на бандажі, потім на кветчуванні, на одяганні ковпаків, лудженні.

«Маю багато допусків і найвищий, 3 розряд, – зазначає Марія ДАРМОРОЗ. – Зараз я передмонтажі – монтую нано-контакти. Працювати з ними спочатку було складно, вони тоненькі, потрібно їх акуратно монтувати. Ми вже привикли – треба було просто навчитися. Коли потрібно, то йду допомагати туди, куди кличуть – чи лудити, чи бандажувати, чи маркувати».

Пані Марія каже, що за роки її роботи завод змінився – щороку відбувається якесь покращення. Разом з тим, змінюються кабельні мережі – вони стають більш складними з точки зору виготовлення. Попри це, працівниця досягає високих результатів і працює із продуктивністю 107%.

«Ми працюємо від виробітку – скільки зробиш, стільки й отримаєш. Мені подобається те, що робота є весь час, усі організовані та одне одному допомагають. Наприклад, коли закінчується матеріал, варто сказати комплектувальнику, і він одразу його доставить, тому без роботи не залишишся, – ділиться враженнями Марія ДАРМОРОЗ. – Всі дуже відповідальні, можна звернутися за порадою, і підкажуть, як зробити. Тут дуже дружній колектив, у нас гарна зміна та добрий начальник зміни Андрій Гладун».

Разом із пані Марією, на ЕКУ працювали також її діти – старший син та дві дочки, а тепер працює ще й невістка. «Я йду на роботу залюбки, навіть коли в суботу необхідно вийти, бо мені тут подобається. Нас довозять зі села, дорога займає 15 хвилин, дуже добре годують, гарно обслуговують», – розповідає працівниця.

Вечорами, після роботи, пані Марія любить вишивати – картини, сорочки дітям. Жартує, що ручна робота в неї і на ЕКУ, і вдома. Адже нано-контакти, з якими працює, кольорові та тоненькі – майже як нитки для вишиття.

«Колись я думала про те, щоб поїхати на роботу за кордон. Але шкода залишити те, що тут є. Це стабільність і робота близько дому. Заробітки – це тимчасовою. А потім повернешся – і не знаєш, куди подітися…» – підсумовує Марія ДАРМОРОЗ.

Галина КМЕТЬ, стаж на ЕКУ 11 років

Мешканка Перемишлян пані Галина працює на ЕКУ фактично з перших днів його заснування.

«Ще не було такого великого підприємства, як зараз, а тільки один клас навчань з монтажною дошкою, на якій ми вчилися. Нас тоді було четверо жінок і четверо чоловіків, а тепер тисячі. Чим мене зацікавила ця робота? В їдальні, де я тоді працювала, затримували і не платили зарплату, тому я подумала піти на новий завод», – розповідає працівниця.

Переймати досвід у виготовленні кабельних мереж Галина КМЕТЬ разом з колегами їздила на ще один завод концерну Nexans autoelectric – у Румунію. Понад півтори місяця вони навчалися новій сфері – виготовленню електричних кабельних мереж до автомобілів. І вивчали не просто певний виробничий крок, а весь процес.

«Я одразу працювала монтером кабельного виробництва на всіх виробничих кроках – пайка, термоусадка, монтаж контактів, кримпування, одягання тулей та інші. Робили все, що треба було», – згадує працівниця.

Пані Галина лише сміється, коли її запитати, чи не було важко освоювати нову сферу.

«Зразу було дуже добре. Я вже 11 років працюю і не розумію тих, хто каже, що важко. Важко тому, хто сидить вдома. А хто хоче робити, той буде робити. Люди ще не знають, де важко. Якби за кордоном на полі під сонцем весь день працювали, то знали  би, що таке важко. А тут є кондиціонер, нормальні умови. Стільки років працюю і мені тут добре, ще би до пенсії доробити», – розповідає Галина КМЕТЬ.

Вже 8 років жінка працює на термоусадці. За ці роки змінилося і підприємство, і кабельні мережі: «Тепер нас так багато, що я вже й не всіх працівників знаю. Колектив просто чудовий, молодий, і я біля них молода».

Насамкінець запитую в пані Галини, чи є в неї якісь побажання.  «Щоб була дальше робота, щоб люди працювали і заробляли», – каже Галина КМЕТЬ і усміхається.

Світлана СИВУЛЯК, стаж на ЕКУ 6 років

Пані Світлана зі села Борщів Перемишлянського району розпочала свій трудовий шлях на ЕКУ 6 років тому у Золочівському виробничому підрозділі.

«Я навчалася і працювала перші 4 місяці на заводі в Золочеві. Перше враження було просто неймовірним – велике підприємство, виробництво, лінії. Очі розбігалися від проводів, кольорів, устаткування. Я ніде такого не зустрічала. Але Наталя Сарнавська, яка нас вчила, дуже хороший вчитель-практик, яка все  показала, спокійно і детально пояснила. Вона вірила в нас і казала, що у нас все вийде», – згадує Світлана СИВУЛЯК.

Працівниця швидко влилася у виробничий процес, і згодом перейшла працювати у Перемишлянський виробничий підрозділ. Згадує, що відчула контраст, адже завод у Перемишлянах менший та компактніший.

«Від початку і до тепер працюю монтером кабельного виробництва на різних виробничих операціях передмонтажу, а також на в’язках – одиночних, каруселях, лініях. Це залежить від замовлень і від потреб виробництва. Маю 3 розряд, і відповідно –  більше виробничих операцій можу виконувати, більш різноманітна робота», – зазначає Світлана СИВУЛЯК.

Працівниця розповідає, що їй подобається працювати на одиночному робочому місці, адже на лінії кожен працівник виконує тільки певну операцію, а на одиночних – виготовляє в’язку самостійно від початку і до кінця.

«Наша робота є специфічна, і коли хтось запитує, що ж ми там робимо, то важко пояснити, що ж саме ми робимо. Адже в повсякденному житті ми з таким не стикаємося.  А робота у нас дуже цікава – коли ти за схемою монтуєш в’язку, з різних маленьких частинок складаєш докупи одну суцільну мережу», – розповідає Світлана СИВУЛЯК.

За освітою пані Світлана редактор, і її робота на виробництві не пов’язана зі здобутою професією.  Але про це працівниця не шкодує, адже каже, що має добру роботу на ЕКУ.

«У нас дуже хороший колектив, всі дружні та допомагають одне одному. Нові працівники приходять на виробництво з круглими очима, як маленькі діти. Згадую, як я прийшла сюди вперше. Але всі вчаться і працюють із великим задоволенням, бо немає нічого складного для того, хто має мету і хоче працювати» – підсумовує Світлана СИВУЛЯК.